Poetic-Verses from ATHANASE
Дмитро ЧИСТЯК
Поет, письменник, перекладач,
Лауреат Премії Міністерства культури
Федерації Валлонія-Брюссель
САКРАЛЬНА ОДІССЕЯ АТАНАСА ВАНЧЕВА ДЕ ТРАСІ
Атанас Ванчев де Трасі – постать направду унікальна у сучасній франкомовній літературі. У добу, коли поетична (а зчаста, псевдопоетична) громада здебільшого культивує верліброві форми вираження образів, він невтомно розширює класичний потенціал французького (й не лише) віршування: оди, сонети, буколіки, сатири, гімни, трени, лє, епіграми, епітафії тощо, не цураючись проте ні японського хайку, ні верлібру. Втім, промовистий той факт, що не формальними прикрашаннями вражає читача автор – його поетичний світ постає навдивовижу гармонійним поєднанням чуттєвого й раціонального. Адже основна мета поета – вловити порухи життя Душі через фіксацію митей, коли дійсність перевершує себе у глибинах емоційного сплеску, коли вчувається контакт «я» із «над-я». Проте слід зауважити, що такі миті зчаста виникають у натхненного стратега слова під впливом якоїсь літературної ремінісценції, або ж навпаки – пережита мить резонує в напрочуд інтелектуально потужній свідомості автора чи то з алхімічним трактатом Джордано Бруне, чи з незабутнім образом Мацуо Басьо, чи з метафізичним віршованим трактатом Аллана Лілльского. Читання творів Атанаса Ванчева де Трасі передбачає проникнення у глибини його творчої ерудиції, що дарує миті глибокого містичного переживання інтертекстуальної енергетики художніх образів. Спостерігаємо розщеплення смислів у довгій алюзивній галереї, а відтак – прирощення нових конотацій для тоншого осягнення дійсності й навіть – на рівні гіпотези, ясна річ, – інших рівнів духовного буття.
Із чим же пов’язана така енциклопедична культура слова Поета? З багаторічним випростуванням духу автора. Народився Атанас Ванчев де Трасі 3 січня 1940 р. у болгарському місті Хасково. Упродовж півтора десятка років студіював гуманітаристику в європейських університетах. Тема його магістерської роботи – «Поетика і метафізика у творчості Достоєвського», докторської дисертації – «Символіка світла у поезії Поля Верлена». Багато досліджень присвятив він давньогрецькій і давньоримській літературі, зокрема творчості Петронія. Відтак написав декілька мистецтвознавчих книжок про пунічні міста Тунісу. Довгий час студіював східну, зокрема ісламську духовну традицію. Переклав історіографічний труд Мустафи Тласса «Зеновія, владарка Пальміри». Підготував до друку антологію російської поезії, вшановану Пушкінською премією. Багато й плідно перекладав із болгарської літератури, за що обраний почесним доктором Університету Веліко Тарново.
Нині вийшли друком понад 30 поетичних збірок Атанаса Ванчева де Трасі. Прийшло й громадське визнання: членство у Європейській Академії наук, мистецтв і красного письменства, численні літературні відзнаки, зокрема Премія Франсуа Коппе Французької Академії й Міжнародна премія Солензара в галузі поезії. Твори поета перекладені більш, як тридцятьома мовами. Однак поетична одіссея невтомного шукача есенції триває: він – частий гість великої кількості міжнародних літературно-мистецьких заходів від Чилі до Таджикистану, відповідальний секретар міжнародної асоціації «Поети світу». Прилучився він і до українського слова: взяв активну участь у підготовці до друку «Українських студій із філології», виданих цього року в Парижі, у якому вийшла й перекладена мною мала антологія української поезії.
Отже, щоб не залишатись українській громаді у боргу, пропоную читачам «Мови та історії» першу (але віриться – не останню!) добірку перекладів одного з найцікавіших інтелектуальних поетів Франції Атанаса Ванчева де Трасі з циклу за мотивами полотен Вермеєра, свідомо уникаючи подавати до них примітки – щоб не відібрати у читача добру нагоду самотужки порозкошувати глибинами цієї метафізично-трансценденальтної образності.
Атанас ВАНЧЕВ ДЕ ТРАСІ
(Болгарія – Франція)
СВІТЛО У СВІТЛІ
(Із циклу сонетів за мотивами полотен Яна Вермеєра Дельфтського)
Переклад із французької Дмитра ЧИСТЯКА
І
МАЙСТЕРНЯ
Франсу Флорісу
«Форми іменуються гарними лише через наявність у них якихось особливих аспектів, а також певного особливого їхнього асоціативного поєднання… Саме через асоціативне поєднання численних аспектів видимих форм, а не лише через відокремлене їхнє зображення створюється краса певного бачення».
Вітело «Perspectivae», Кн. Х
Вивершування форм! Герменевтичний трепет,
Всевишній геній і урядник благостині,
Який ословив маєво речей у плині
Сказань скажених, в мові книжного вертепу.
Все квітне знаками! Прекрасне вершить вище,
Знання пишається, звіряючись душевно,
Дві вічності ураз в однім злились у ревних
Обіймах світла, в тканні гри, в розкошах пишних.
Мій Господи, ця юнка при стіні така вже гарна,
Немов пливе світань у надлегкім серпанку,
Що має віянням у начерку надхмарнім!
Поет, письменник, перекладач,
Лауреат Премії Міністерства культури
Федерації Валлонія-Брюссель
САКРАЛЬНА ОДІССЕЯ АТАНАСА ВАНЧЕВА ДЕ ТРАСІ
Атанас Ванчев де Трасі – постать направду унікальна у сучасній франкомовній літературі. У добу, коли поетична (а зчаста, псевдопоетична) громада здебільшого культивує верліброві форми вираження образів, він невтомно розширює класичний потенціал французького (й не лише) віршування: оди, сонети, буколіки, сатири, гімни, трени, лє, епіграми, епітафії тощо, не цураючись проте ні японського хайку, ні верлібру. Втім, промовистий той факт, що не формальними прикрашаннями вражає читача автор – його поетичний світ постає навдивовижу гармонійним поєднанням чуттєвого й раціонального. Адже основна мета поета – вловити порухи життя Душі через фіксацію митей, коли дійсність перевершує себе у глибинах емоційного сплеску, коли вчувається контакт «я» із «над-я». Проте слід зауважити, що такі миті зчаста виникають у натхненного стратега слова під впливом якоїсь літературної ремінісценції, або ж навпаки – пережита мить резонує в напрочуд інтелектуально потужній свідомості автора чи то з алхімічним трактатом Джордано Бруне, чи з незабутнім образом Мацуо Басьо, чи з метафізичним віршованим трактатом Аллана Лілльского. Читання творів Атанаса Ванчева де Трасі передбачає проникнення у глибини його творчої ерудиції, що дарує миті глибокого містичного переживання інтертекстуальної енергетики художніх образів. Спостерігаємо розщеплення смислів у довгій алюзивній галереї, а відтак – прирощення нових конотацій для тоншого осягнення дійсності й навіть – на рівні гіпотези, ясна річ, – інших рівнів духовного буття.
Із чим же пов’язана така енциклопедична культура слова Поета? З багаторічним випростуванням духу автора. Народився Атанас Ванчев де Трасі 3 січня 1940 р. у болгарському місті Хасково. Упродовж півтора десятка років студіював гуманітаристику в європейських університетах. Тема його магістерської роботи – «Поетика і метафізика у творчості Достоєвського», докторської дисертації – «Символіка світла у поезії Поля Верлена». Багато досліджень присвятив він давньогрецькій і давньоримській літературі, зокрема творчості Петронія. Відтак написав декілька мистецтвознавчих книжок про пунічні міста Тунісу. Довгий час студіював східну, зокрема ісламську духовну традицію. Переклав історіографічний труд Мустафи Тласса «Зеновія, владарка Пальміри». Підготував до друку антологію російської поезії, вшановану Пушкінською премією. Багато й плідно перекладав із болгарської літератури, за що обраний почесним доктором Університету Веліко Тарново.
Нині вийшли друком понад 30 поетичних збірок Атанаса Ванчева де Трасі. Прийшло й громадське визнання: членство у Європейській Академії наук, мистецтв і красного письменства, численні літературні відзнаки, зокрема Премія Франсуа Коппе Французької Академії й Міжнародна премія Солензара в галузі поезії. Твори поета перекладені більш, як тридцятьома мовами. Однак поетична одіссея невтомного шукача есенції триває: він – частий гість великої кількості міжнародних літературно-мистецьких заходів від Чилі до Таджикистану, відповідальний секретар міжнародної асоціації «Поети світу». Прилучився він і до українського слова: взяв активну участь у підготовці до друку «Українських студій із філології», виданих цього року в Парижі, у якому вийшла й перекладена мною мала антологія української поезії.
Отже, щоб не залишатись українській громаді у боргу, пропоную читачам «Мови та історії» першу (але віриться – не останню!) добірку перекладів одного з найцікавіших інтелектуальних поетів Франції Атанаса Ванчева де Трасі з циклу за мотивами полотен Вермеєра, свідомо уникаючи подавати до них примітки – щоб не відібрати у читача добру нагоду самотужки порозкошувати глибинами цієї метафізично-трансценденальтної образності.
Атанас ВАНЧЕВ ДЕ ТРАСІ
(Болгарія – Франція)
СВІТЛО У СВІТЛІ
(Із циклу сонетів за мотивами полотен Яна Вермеєра Дельфтського)
Переклад із французької Дмитра ЧИСТЯКА
І
МАЙСТЕРНЯ
Франсу Флорісу
«Форми іменуються гарними лише через наявність у них якихось особливих аспектів, а також певного особливого їхнього асоціативного поєднання… Саме через асоціативне поєднання численних аспектів видимих форм, а не лише через відокремлене їхнє зображення створюється краса певного бачення».
Вітело «Perspectivae», Кн. Х
Вивершування форм! Герменевтичний трепет,
Всевишній геній і урядник благостині,
Який ословив маєво речей у плині
Сказань скажених, в мові книжного вертепу.
Все квітне знаками! Прекрасне вершить вище,
Знання пишається, звіряючись душевно,
Дві вічності ураз в однім злились у ревних
Обіймах світла, в тканні гри, в розкошах пишних.
Мій Господи, ця юнка при стіні така вже гарна,
Немов пливе світань у надлегкім серпанку,
Що має віянням у начерку надхмарнім!
Comment On This Poem --- Vote for this poem
SIX SONNETS (Ukrainian)
SIX SONNETS (Ukrainian)
